Медіація представляє собою вирішення спору до судового порядку, методом залучення посередника (медіатора), який у свою чергу допомагає сторонам владнати спірний момент, шляхом досягнення консенсусу, за допомогою аналізу проблемної ситуації, таким чином, щоб сторони самі змогли обрати для себе вихід який би максимально задовольнив їхні вимоги та інтереси.

Медіація має цілу низку переваг: швидкість вирішення конфлікту, спору (в середньому 1-2 дні); вся інформація яка надходить від сторін, перебуває у режимі конфіденційності; ступінь затрат значно менший порівнюючи з затратами у судовому порядку (послуги адвоката, судові збори, штрафні санкції і т.д.); рівність сторін, яка полягає у однаковому і гуманному ставленні зі сторони медіатора; можливість сторін контролювати процес і вносити свої корективи; можливість припинити процес медіації за ініціативою сторони; розгружає судову систему; взаємовигідний результат у вигляді консенсусу, який призводить до вирішення спору, задоволенню інтересів, а також можливій співпраці сторін у майбутньому.

Розглядаючи стан медіації на теренах України, можна зазначити, що даний процес є відносно новим. Про це свідчить відсутність закріплення на законодавчому рівні відомостей щодо процесу медіаціїї, а також стану обізнаності населення щодо медіаціїї як такої. Не можна сказати, що медіація в Україні відсутня, існують громадські організації – Асоціація груп медіації України, Український центр порозуміння, також IFC, член групи Світового банку, у співпраці з Києво-Могилянською бізнес-школою (KMBS), спільно утворили Український центр медіації. Щодо центру медіації, який би займався виключно справами інтелектуальної власності, то його поки не має. Важливим моментом становлення медіаціїї в Україні стало подання Народним депутатом України Тищенком О.І. проекту закону “Про медіацію”, який був зареєстрований 17 грудня 2010 року №7481 і був відкликаний 11 лютого 2011 року. Даний законопроект містив 6 розділів і 29 статтей, які регулювали сам процес медіації, порядок становлення медіатором, його права і обо’язки та інше. Також був представлений законопроект від 19.04.2012 Ківалова С.В. і Бондика В.А. №10301-1, в якому, навідміну від попереднього, крім медіатора пропонується ввести таке поняття як «уповноважений медіатор».Уповноваженим медіатором може бути фізична особа у віці не менше двадцяти п’яти років, яка має повну вищу освіту та пройшла підготовку за напрямом «медіація» відповідно до програми, затвердженої центральним органом виконавчої влади з питань освіти, атестована і внесена до реєстру уповноважених медіаторів, що засвідчується відповідним свідоцтвом встановленого зразка. Даний законопроект також був відкликаний 12.12.2012. Щодо медіації в сфері інтелектуальної власності, то Концепцією розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки прямо передбачено, що «на часі впровадження альтернативних способів розв’язання спорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема, медіації» (Концепція розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009–2014 роки, схвалена рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності // Протокол від 14 грудня 2009 р. № 14).

Що стосується розв’язання спорів у сфері інтелектуальної власності, то, вже сьогодні нами успішно вирішуються такі спори: